Мохаммад Штайе
Мохаммад Штайе | |
---|---|
араб. محمد اشتية | |
Ім'я при народженні | араб. محمد إبراهيم محمد شتية |
Народився | 17 січня 1958 (66 років) Tell, Nablusd, Муніципалітет Наблусd, Західний берег річки Йордан, Палестинська держава |
Країна | Палестинська держава |
Діяльність | політик, економіст, письменник |
Alma mater | Birzeit Universityd[1] і Університет Сассексу |
Знання мов | арабська і англійська |
Заклад | Birzeit Universityd |
Членство | Central Committee of Fatahd |
Посада | президент[d], Prime Minister of the State of Palestined, Minister of Public Works and Housingd, Minister of Public Works and Housingd, Q117225180? і Q87401933? |
Партія | ФАТХ |
IMDb | ID 13748992 |
Сайт | mohammadshtayyeh.com |
Мохаммад Штайе (17 січня 1958, Tell, Nablusd, Західний берег річки Йордан) — палестинський політик, науковець і економіст, який став прем'єр-міністром Палестинської національної адміністрації[en] в березні 2019 року. [2] Він є членом ФАТХ, був обраний до Центрального комітету руху на виборах 2009 та 2016 років, підтримує президента Палестинської автономії Махмуда Аббаса. [3] [4]
Народився в Телль[en], Наблус[en] у 1958 році, Штайе був призначений міністром Палестинської економічної ради з розвитку та реконструкції[en] (PECDAR), державного інвестиційного фонду в розмірі 1,6 мільярда доларів США, в 1996 році. В 1994—1996 роках обіймав посаду директора з питань адміністрації та фінансів. [5]
Штайе брав участь в ізраїльсько-палестинських переговорах у Мадриді в 1991 році та був членом палестинської делегації на переговорах й надалі.[6] У 2005 і 2008 роках він був обраний міністром громадських робіт і житлового будівництва Палестинської адміністрації [7]
Штайє здобув ступінь бакалавра ділового адміністрування та економіки в Бірзеїтському університеті[en], який закінчив у 1981 році. Потім він навчався в Інституті досліджень розвитку Сассекського університету в Брайтоні, Велика Британія, здобувши ступінь доктора економічного розвитку в 1989 році.
В 1989—1991 роках Штайе працював професором економічного розвитку в Бірзейтському університеті. Пізніше він став там деканом у справах студентів до 1993 року [8]
З 1995 по 1998 рік Штайе обіймав посаду генерального секретаря Центральної виборчої комісії Палестини. [9] З 2005 року Штайе є палестинським керівником Ісламського банку. [10] У 2005—2006 роках, а потім знову у 2008—2010 роки він був міністром громадських робіт і житлово-комунального господарства. [11]
Як генеральний секретар Центральної виборчої комісії Палестини, він домовився про угоду з Ізраїлем про співпрацю в проведенні президентських і законодавчих виборів в Палестині. [12]
Ставши прем'єр-міністром Палестини у квітні 2019 року[13] він веде мирні переговори між ХАМАСом, який де-факто контролює Сектор Газа, та палестинським центральним урядом на Західному березі. [14]
Коли 5 лютого 2022 року голови держав Африканського союзу, що складається з 55 країн, зустрілися на дводенному саміті, Мохаммед Штайе закликав Африканський союз позбавити Ізраїль статусу спостерігача. [15]
- Al Mokhtasar Fi Tareekh Falastin, Dar Al Shouk Beirut, 2015 (in Arabic)
- A Jerusalem Developmental Vision, PECDAR, 2010.
- The Encyclopedia of Palestinian Terms and Concepts, Palestinian Center for Regional Studies, 2009.
- Ikleel Men Shawk (Wreath of Thorns), Arab Scientific Publishers. Beirut, 2009. Collection of short stories.
- Housing Policy in Palestine, Ministry of Public Works & Housing, Ramallah, 2006.
- Israel's Disengagement from the Gaza Strip, (with Tim Sheehi & Eyad Ennab), PECDAR, 2006.
- Palestine: Country Profile, PECDAR, 2006.
- The Future of the Jewish Settlements, Palestinian Center for Regional Studies, Al-Bireh, 2000.
- Israel in the Region: Conflict, Hegemony, or Cooperation, Palestinian Center for Regional Studies, Al-Bireh, 1998.
- Private-Sector Credits: Donor Assistance, PECDAR, Jerusalem, 1998.
- The Politics of the Middle East Development Bank, Palestinian Center for Regional Studies, Al-Bireh, 1998.
- Palestine: Building the Foundation of Economic Growth, PECDAR, 1st ed. 1987 and 2nd ed. 1998
- ↑ http://old.birzeit.edu/ar/people/%D9%85%D8%AD%D9%85%D8%AF-%D8%A7%D8%B4%D8%AA%D9%8A%D8%A9
- ↑ Joe Dyke (10 березня 2019). Hamas further sidelined by appointment of new PA premier Shtayyeh. The Times of Israel. Архів оригіналу за 18 березня 2019. Процитовано 10 березня 2019.
- ↑ Muhammad Shtayyeh (26 жовтня 2016). How to Save Obama's Legacy in Palestine. New York Times. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Dr. Mohammad Ibrahim Shtayyeh. Palestinian Authority official site. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Dr. Mohammad Ibrahim Shtayyeh's CV. PECDAR official site. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ An Insider's View of the Peace Process: A Palestinian Perspective. Brookings Doha Center official site. 2010. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ PA public works minister tenders resignation | Maan News Agency. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 22 січня 2014.
- ↑ Birzeit.edu DEAN OF STUDENT AFFAIRS | Birzeit University [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Palestinian Election Commission: The First Central Elections Commission [Архівовано 3 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Islamic Bank Development; | Islamic Bank Website. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 24 лютого 2022.
- ↑ Maan News.net Ministry of Public Works and Housing | Maa'n News [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Dr. Mohammad Shtayyeh's CV. PECDAR. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 травня 2020.
- ↑ Shtayyeh, Zaha Hassan, Mohammad; Shtayyeh, Zaha Hassan, Mohammad. An Interview with New Palestinian Authority Prime Minister. Carnegie Endowment for International Peace (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
- ↑ Palestinian prime minister to Haaretz: 'The fact that we even survive is a miracle'. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
- ↑ Palestinian PM calls for African Union to withdraw Israel’s observer status. France 24. France 24. News Wires. 5 лютого 2022. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.